Холодний вітер обпікає плечі,
Вкотре розгойдав лаштунки моїх дум,
Журливі крики…лунають лелечі,
Немов під музику, всіх небесних струн.
Хмарин торкнулись, як пух тополиний,
Сонце всміхнулось, грайливо цій порі,
Лелечий погляд, ніжний і безвинний,
Не раз почуєм, ми крики угорі.
Ясне проміння – ниточки шовкові,
Летять у вирій - мов сапфірів хвилі,
Хай щезнуть хмари, чорні випадкові,
Птахи бадьоро, подолають милі!
Вітре - сміливцю, вгомонись нарешті,
Хоч й пройшло літо та є тепло в серцях,
В душах з любов’ю, їх життя в круговерті,
Знаю повернуться, в хмарах лишать страх.
07.09.20220р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2020
автор: Ніна Незламна