МІЙ КРАЙ

Так  сяє  сонечко  і  чуть,чуть  вітер  провіва,
і  де  не  глянеш,очам    так  не  підвладна  красота.
Гори,ліси,поля,сади  й  зеленая  трава-
це  рідна  моя,Закарпатськая  земля.

І  де  не  гляну,напоминає-Закарпаття  це  моє,
воно  таке  було,воно  таке  завжди  буде.
Навіть  у  вітрові,я  чую  мелодію  музик-
сопілки  гру  й  трембіти,мелодію  з  гори.

Річки,що  шепітом    виспівують  гірські  пісні,
коли  вслухаєшся,то  чуєш-вони  йдуть  від  душі.
А  на  горі  витанцьовує  одинокая  Смерека,
а  там  Ялина,їй  підтанцьовує  здалека.

Красу  у  Закарпатті  неопишеш,ні  пензлем  ні  пером,
а  ще  не  вихвалиш,оповіданням  чи  віршом.
Це  Закарпаття  і  цим  сказано  усе-
побачиш  цей  край  і  питань  вже  не  буде.

Я  народився  в  цьому  краї  і  тут  в  ньому  живу,
його  повірте,не  тільки  словом,но  і  душею  я  люблю.
І  кожен  раз,коли  про  край  свій,я  пишу  вірша,
завжди  нові  слова  знаходжу  і  відчуваю  нові  відчуття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2020
автор: Бабич