Троянди плакали й сміялись,
У власних втоптані сльозах,
Хоч довше жити сподівались
В закоханих, мабуть, руках…
Те почуття не було щирим,
Троянд у цьому не вина,
А день чомусь був не щасливим,
То ж під дощем піду одна…
Троянди жовті на везіння,
Любила завжди їх й люблю,
У мене вистачить терпіння –
Й крізь терни до мети дійду.
Троянди плакали й сміялись,
Хоч вік короткий прожили,
З лихим обманом не звінчались,
Та справді горді, що були…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2020
автор: Lilafea