Я знову чемно в Осінь йду,
Омивши душу ранніми дощами,
Щоб розповісти про свою біду,
Піду на сповідь, мов до мами…
Зелених яблук зачерпну в поділ,
П’янким дурманом окропивши рани,
Бо дощ отой, що ядом душу з’їв,
У настрій знов вливає перепади…
Прикрию щільно тіло я плащем,
А душу одягну в новий серпанок,
З’єднаю сльози із їдким дощем,
У Бога випрошу я ще один світанок.
То ж знову чемно в Осінь йду,
Молюсь за праведних і грішних,
В бридку грязюку духом не впаду,
Якщо і не відмолю гріх торішній…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2020
автор: Lilafea