Колись було – і мріялось, й кохалось,
Але, чомусь, що треба не прийшло,
Хоч своє щастя відшукати намагалась,
Та моє Сонце так насправді й не зійшло…
Життя такі крутезні видавало повороти,
Яких би точно не хотілось навіть в снах,
Чинила доля почуттям моїм супротив,
То ж досягло життя моє лиш крах…
Чомусь мені кохання не судилось,
Те що в кіно, у віршах, чи в казках,
Усе, що мріялось колись, а чи наснилось,
Десь на життєвих розгубилося стежках…
За крок до мрії, чи за мить до щастя –
В надіях марних все життя моє пройшло,
Ба навіть те, що думала – «Збулося!»
Насправді тільки більше болю додало…
Ось догорає, мабуть, й вогнище останнє
Чомусь малює знову образи пусті,
Якщо вже не зійде для мене Сонце раннє,
То лиш слова оці залишаться прості…
Колись було – і мріялось, й кохалось…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
7.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2020
автор: Lilafea