Під ранок врешті ліс затих, немов боявся тьми, жити потрібно нам для тих, кому потрібні ми! Трава на радість бур’янам, пожовкла, як тоді, дружити з тими варто нам, хто поруч був в біді! Дерева з листям золотим, ще поки не дощить, вдячними бути треба тим, хто нами дорожить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2020
автор: Олег Князь