О море, неспокійна диво-казко,
До тебе поспішаю я в полон,
Щоби напитись ніжності і ласки
Із білопінних водяних долонь!
Мій норовливий, синьо-білий світе,
Мінливо-вічний, як і небеса,
Собі тонів позичив ти ізвідти.
Саме у цім і є твоя краса:
У хвиль плесканні, лагідно-грайливім,
У спокої, коли настане штиль,
У штормі, коли хвилі ті сварливі.
Непросто їх тоді перемогти!
О море! Я люблю твою стихію,
Бо маю гени вічного борця,
Люблю, коли під сонцем ти спокійне,
Й нема тобі ні краю, ні кінця!
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2020
автор: Ганна Верес