Чи варто його кохати ( з гумором)

Вечір…тиша,  ясні  зорі,
І  не  чути  хвірточки  скрип,
Вже  й  віконце  відчинила,
Тож  чекаю  на  Данила,
Хлопець  бравий,  мене  любить,
Зацілує,  приголубить.
Лиш  матуся  заважає,
На  жаль  дурником  вважає,
Нині    я,  як  на  дозорі,
До  віконця,  все  лип  та  й    лип,
Щось  Його  погляд,  наче  ліки,
Добре  знаю,  вдвох  навіки.
Чорні  очі,  карі  брови,
Ждані  пристрасті  в  діброві,
І  сердець  шалений  стук,
То  кохання  гучний    звук.
Основне,  щоб  не  програти,
Мабуть  досить  вибирати!
Я  калина,    він  дубочок,
Буде  славний  вечорочок,
Разом  зорі  порахуєм,
Про  весілля  поворкуєм.
Раптом  світло,  геть  зникло,
Наче  милий,  шепіт  хрипло,
- Прихворів,  лягай  у  ліжко,
- Полікуй,  ти    мене  ніжно,
Не  запалюй  тепер  свічку,
Бо  кохатиму  всю  нічку.
Лиш  халатик,  зняти  встигла,
Пора  близькості  настигла,
 Називав,  мене  (княжною),
Та  просив,  -  Не  будь  сумною.
 Пози  різні,  тих  й  не  знала,
Всюди  помацки  ласкала,
Де  хотів,  мов  стала  п`яна,
Тож  товклись,  аж  до  світання.
Геть  знесилена,  капець,
Кричить  ненька  -  Під  вінець!
З  ним  ти  підеш,  моя  воля,
Посміхнулась  тобі  доля.
Важкі  очі,    наче  скриня,
Чи  не  я,  тут  господиня,
Із  собою  поряджатись,
Ось  хотіла  покохатись.
Руки  в  боки,  ходить  мати,
Справді  досить  вибирати!
І  стягнула  простирадло,
Там  Грицько,  зир  й  похабно,
Я  ж  казав,  моєю  будеш,
А  Данила  позабудеш.
Аж  на  лоб  вилізли    очі,
Не  було  такої  ночі,
Не  згада  ненька  погоди,
Як  дізналась,  що  догодить?
Може  й  варто,  гризе  сумнів,
Поступить  треба  розумно,
Нагадала  ,як  торкався,
Ріп`яшечком    цілувався.
Знайшов  ключ,  до  мого  тіла,
І  за  зятя  ненька  хтіла,
Язик  в  неї,  як  помело,
Ще  ославить,  на  все  село,
 Зазирнути  в  очі  правді,
Нагулялась,  я  насправді.
ПеревЕла  подих  доня,
Та  неначе,  ще  з  просоння,
-Ця  затія,  твоя    нене,
Щоб  зробила  б,  я  без  тебе,
 Сміла  в  очі  їй  сказати,
Нехай  шле,  сватів  до  хати.
Тепер  йди  і  не  заважай,
На  сніданок  зготуй  чай,
Я  ж  прийматиму  екзамен,
Перевірю,    на  що  здатен.
Чи  є  в  нього,  те  що  хочу,
Хай,  ще  трішки  полоскочу,
Посміхнулась,  як  лисиця,
 Над  ним  я,  буду  цариця,
До  весілля  треба  знати,
Чи  його,  варто  кохати.

                                               2020р  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2020
автор: Ніна Незламна