Десь закохався камінь в річку,
Завжди на березі чекав.
Тиха була і в день, і в нічку,
А він на неї позирав.
Її не зміг він обійняти,
На мить забув слова палкі.
Як у коханні зізнаватись,
В душі були думки гіркі.
Така бува дивною доля,
Закоханий, але без слів.
Проводив ніч у чистім полі,
З роками там і посивів.
Прийшов якось старим на берег,
Кохану там колись зустрів.
Не стало річки, лише зелень,
Можливо, не туди забрів?
Пішли в минуле ті часи,
Та річка зрошувала поле.
Він не знайшов тії краси,
В нього не склалася і доля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2020
автор: Валентина Ярошенко