ЛЕБЕДІВКА

Довго  не  кис  і  не  бідкавсь.
В  дзвони  тривожно  не  дінькав.
Мов  непорочна  лебідка,
в  серпень  ввійшла  Лебедівка.

Стишила  громом  прибою
тугу  й  неспокій  колючий.
Тут  ви  мене  із  собою
зблизили,  ґолеми-кручі.

Голими  бігали  тут  ми.
Голови  в  щасті  втрачали.
Бігтимуть  серпні  наступні
знову  сюди  від  печалей.

З  ґолемів  глиняні  східці
прудко  збігають  до  пляжу.
Тут  ми  сотали  навхильці
з  хвиль  срібнозоряну  пряжу.

Між  лебедою,  у  спеку,
бавились  тут,  ніби  діти
в  лоні  Буджацького  степу,
в  диких  пісках  Лебедівки.

В  чайках,  багряні  лимани
підперезались  косою.
Затишний  вечір,  як  в  мами,
ввесь,  до  останку  просто́ю.

©  Сашко  Обрій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2020
автор: Олександр Обрій