Багато  настраждався  мій  народ.  
Завжди  в  сльозах  моя  країна.
Як  важко  вибрати  вірного  сина-
Людину  честі,  слова  і  добра.
Хіба  замало  сили  мого  роду,
Козацька  кров  уже  перевелась?  
Чи  мати  ще  не  досить  настраждалась
І  смерті  цифра  досі  замала?
Занадто  повна  чаша  негативу,
Кров'ю  найкращих  наших  козаків,
Колишніх  і  сучасних  -  найславніших,
Вкраїни  -  матінки  улюблених  синів.  
А  'гетьмани'  -  стидовисько  нікчемне,  
Затьмарене  'баблом'  одним  в  очах.  
Незнає  совісті,  немає  честі,  
Кривить  'посміхом  бидла'  на  гробах.  
Скоро  настане  мир  і  справедливість.  
Ми  загартовані  числом  випробувань.  
За  мій  славетний  рід  відчую  гордість.  
Загоється  та  плоть  від  свіжих  ран!  
Не  за  горами  перемога  наша.  
Вкраїна  обирає  вірний  шлях.  
Ми  рух  проводимо  разом  з  Всевишнім.
А  гниль  відчує  остаточний  крах.
                                                                                      @Борчук  Сергій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2020
автор: Просто_Сергій