Я тихо осінь цілую в губи
і ніжний подих пашить приємно.
Вона вітрами мене голубить,
бо закохалися ми взаємно.
Бо покохалися ми востаннє,
розлука, наче туман над лісом,
мов на пероні «люблю» прощальне,
серпанком легким в душі повисло.
Роки проходять, печаль приносять,
але в житті я завжди таємно
чекаю й досі кохану осінь,
бо закохалися ми взаємно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2020
автор: Анатолій Костенюк