Як тільки стану на поріг:
Дороги стеляться до ніг,
Їх безліч є і так багато,
Люблю я ними мандрувати.
І кожна з них кудись веде,
Туди, де мрія мене жде,
Між мріями я кожен день,
Шукаючи нових натхнень.
Далекі чи близькі вони:
У літо, в осінь, до весни,
В зимову стежку теж ступаю,
Щаслива стану - добре знаю.
Переді мною цілий світ,
Господь послав не мало літ,
Я не сумую, що літа,
Радію, що дає Бог шлях.
Волосся вкрила сивина.
А мене манить далина,
Серед подвір"я навіть стану,
Здається, що від щастя п"яна,
Мандрую в лісі, і в полях,
В уяві плаваю в морях,
Буваю в горах і пустелях,
Над морем чайкою на скелях,
Я мандрівницю маю душу,
Я бачу все - моря і сушу,
І Колізей і древній Рим,
Неаполь і Єрусалим,
Але найбільше як не дивно:
Свою люблю я -Україну.
Ось знову ранок, я - спішу,
Я вам про все це напишу.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2020
автор: синяк