Болить... Болить... Спинився часу лік...
І так щорік у ці трагічні дати,
Напевно, вже болітиме повік,
Не скине чорну хустку мабуть мати.
Може і скине, але не в душі,
Бо й крізь роки - гірчить той біль полинно,
Чи соняшники, а чи спориші,
Були останні, хто прощався з сином.
Болить... І вже болітиме повік,
Ця цифра в серце наче крук - "29 те",
Живе собі на світі "чоловік",
Який сказав те слово:" розстріляти".
Чи зможе хтось колись усе простить,
Сказав Господь, щоб ворогів прощати,
Не тліє з часом біль, а все горить,
У серці кожній матері солдата.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: синяк