Нереальне життя в віртуальному світі
вирує,
потрапляють в полон і дорослі, і діти
не всує,
на глобальних просторах мереж Інтернету
гендлюють,
як павук павутинням, хватають в тенета,
полюють,
задурманюють мозок, висмоктують душу
до дна
і людина лишається сама з собою
одна.
А десь там, зовсім поруч – за дисплеєм екрана –
реальність,
до якої лиш крок із застиглого стану –
банальність,
лиш потрібно всього на всього самому
устати,
вийти із Інтернету, з квартири, із дому,
із хати,
і звільнити свідомість свою від сатрапа*,
і з ходу
відчути на дотик, на смак і на запах
свободу.
*САТРА́П, -а, чол. – тут в значенні підлеглого правителя, що є покірним виконавцем його волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: Павло Коваленко