У САДУ

у  сливовій  кроні,
у  темно-зеленій  гущавині  –
глибокі  й  прозорі  тіні…
наче  зірки,
прозирають
із  темно-зеленених  нетрів  сливки́,
округло-видовжені,
з  голубим  нальотом,  бурувато-сині

наче  маятник,
планета  гойдається  на  волосині

вобіруч  від  сливи  –  яблуні  
розпросторили  вільно  гілки
і  розбігаються,  мов  рукавасті  галактики:
сяють  і  міняться  яблука,
як  планети-сонця-зірки  
і  супутники

у  молодому  саду-Усесвіті
несповідимі  наші  путі

ми
усі,  до  найменшого,  –  пілігрими,
самих  себе  шукачі  –  
прощання-зустрічі

справжній  Друже  мій,  візьмімо  оте
з  гілки  яблуко
ілюзорно-вигадано-золоте
і  розділімо  навпіл  –  тобі  і  мені
по  половині

і  хоча  надовго  й  далеко
нас  розведуть  стежки  –  
ми  збережемо  в  серцях
золоті  половинки

вічність  мине  –
а  я  не  забуду  тебе,
а  ти  не  забудеш  мене

ні…

ми,  наче  яблуко,
двоєдині

28.08.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2020
автор: Валя Савелюк