Схилися, мамо, наді мною
Так як уміла тільки ти,
Моє життя там за війною
І вже не перейти мости.
Мені тоді хотілось жити
Та я пішов у пекло те,
Уже не зможу долюбити
Тут біля мене мак цвіте...
У тім "зеленім коридорі"
Ми теж між маками лягли,
Ти вибач, матінко, за горе,
Живими вийти - не змогли.
Нас хмарами вкриває небо
За нами плаче знов дощем,
Так мені хочеться до тебе,
Підставити своє плече,
Я знаю, ти мене чекаєш:
Моєї тут нема вини,
Нас понад маками до раю
Над полем Янголи вели.
Моя матусю, то - не маки,
Це наші молоді життя,
А ті хто зрадив, мають знати
Ми там стояли - до кінця.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: синяк