Проснувсь таки, проснувсь і цей народ,
Хоч довго спав і надто був терплячий.
Здавалося, німий був патріот,
Напівглухий, а іноді й незрячий.
Тим часом «бацька» надто нахабнів,
Вчиняючи щораз нову розправу,
Ростив для крісла владного синів
І псів, котрі б топтали волю й право.
І ось настав в історії момент,
Коли був виклик кинутий народу,
Коли черствий і озвірілий мент
Зміг псячу проявить таки породу.
Людей, котрі сказали «бацьку» «ні!»,
Нещадно били, грубо катували,
Ледь не по шию й «бацька» у брехні,
Протести ще дружнішими ставали.
Кипить сьогодні знову Білорусь…
Серця і душі оповиті болем.
Диктує собі кожен: «Не скорюсь!»
Й торує шлях до світла, значить, волі.
Проснувсь таки! Проснувсь і цей народ,
Хоча, здавалось, що заснув навіки,
Та білоруський виполе город
Від бур’янів – ненависної кліки.
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Ганна Верес