Занадились в життя Болючі Зливи,
Дощами йдуть і громом гуркотять,
Залили смутком всі шляхи щасливі,
Мені й стежини вже не відшукать…
Чомусь в життя моє отак ввірвались
Болючі Зливи нових сліз та гіркоти
З думками потай, мабуть, обвінчались,
Життям мені щоб ваще було йти…
В прогнозах навіть їх не обіцяли,
Й не кликав їх ніхто в моє життя,
Але для чогось долю пострічали,
Мабуть, щоб змити геть у небуття…
Я в Небо відправляю телеграми,
Чи й в інтернеті меседжі пишу,
Щоб не ятрили ті душевні рани,
Та не наглумилися і далі досхочу…
Болючі Зливи, як пекельні стріли,
Чомусь у серці зачаїлись не спроста,
То ж в Господа прошу я нові сили,
Щоб ними змитою в безодню не була…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Lilafea