Ти лети, моя душенько, у вічність,
Там, де спокій і щастя бува.
Та залиш ти коханому ніжність —
Я, можливо, не все віддала.
Відпусти мене, земле зелена,
Що росою мене омива,
В ту блакить, і нехай я шалена —
Щасливішою ще не була.
Я ніколи життя не побачу —
Те, що там, унизу, і лиш жаль...
Що тебе я навіки утрачу,
І у тім вся нестерпна печаль.
Я до тебе прийду в тиху ніч,
Мені сни твої двері відчинять.
Ми з тобою будем віч-на-віч,
І нехай нас попробують спинять.
Ти коханим назавжди залишишся,
Я тебе вже навіки люблю,
І до щастя все більше наблизишся —
Я усе задля цього зроблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2020
автор: В.О Кароока