Ти лети моя душенько в вічність

Ти  лети,  моя  душенько,  у  вічність,
Там,  де  спокій  і  щастя  бува.
Та  залиш  ти  коханому  ніжність  —
Я,  можливо,  не  все  віддала.

Відпусти  мене,  земле  зелена,
Що  росою  мене  омива,
В  ту  блакить,  і  нехай  я  шалена  —
Щасливішою  ще  не  була.

Я  ніколи  життя  не  побачу  —
Те,  що  там,  унизу,  і  лиш  жаль...
Що  тебе  я  навіки  утрачу,
І  у  тім  вся  нестерпна  печаль.

Я  до  тебе  прийду  в  тиху  ніч,
Мені  сни  твої  двері  відчинять.
Ми  з  тобою  будем  віч-на-віч,
І  нехай  нас  попробують  спинять.

Ти  коханим  назавжди  залишишся,
Я  тебе  вже  навіки  люблю,
І  до  щастя  все  більше  наблизишся  —
Я  усе  задля  цього  зроблю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2020
автор: В.О Кароока