Хтось скаже, що не варто про сумне,
Колись сказала б:"Може і не варто",
Сьогодні все, що підле і дрібне,
І навіть зло, наче стоїть на варті.
І ради цьому ніби вже нема,
Бо до святого простягають руки,
Та в пам"яті прості слова науки:
Тримай свій стяг й сокиру - не дарма.
І не дрімай - бо ворог теж не спить,
Це жах - найбільші цінності паплюжать,
За злочин, що плюють ним нам у душу,
І самосуд не гріх навіть зробить.
Та що людський? Ще Божий суд гряде!
Трясіться, не мине він вас ніколи,
За душі скривджених, за сльози їх і горе,
Ніхто від кари не сховався ще ніде.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2020
автор: синяк