Проходить літо - небо сльози ллє,
У хмарах набігає прохолода,
Ой, літо-літечко, ще час у тебе є
Я ж полюбляю й дощову погоду.
Дощ навіває спогади-думки,
На різні теми мрії-сподівання,
Чи в чомусь помилялись ми таки,
Чи не було, чи втратили кохання?
У шибку гілкою постукує вітрисько
Не сплю давно, та як із ним заснути,
І хмари нахиляються так низько
Здається зможу їх рукою я торкнути.
Була весна, що квітами буяла
Стежками нас водила, чарувала,
І літо небом зоряним манило,
Питаю в осені: де ж ми любов згубили?
Підкралася осінь тихо так зненацька
Дощем і хмарами окутала, накрила,
Я і вона - ми так чекаєм щастя
Бо ми - жінки і ми недолюбили.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2020
автор: синяк