сумні очі дивляться вбік.
два карі камінці.
про що думає?
та чи важливо це?
йде сніг.
добре, що в електричці тепло.
через навушники чути всі виміри космічні.
а очі мляві-мляві.
нема народу, тиша мертва.
сидиш біля неї, а вагон пустий.
ведеш розмову світську у думках своїх,
та чи важливе це тепер, цієї миті?
за вікном – пітьма,
пітьма – красива.
змушує думати про дрібні проблеми.
от сидить вона, сумна
зі своєї власної волі.
думки у неї теж затерплі, захололі.
зупинка вже твоя –
ти йди та сумнівайся:
чи сумні твої очі,
коли бачать крізь двері тамбур;
чи веселі мої,
коли бачать то все разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2020
автор: Bohuta_Julian