Вовк в Зайчиху закохався,
Щось таке йому найшло.
На хатину розстарався,
Вмів він теє ремесло.
Був завзятим ловеласом,
Мав він євро й бакси.
Зайчиха з ним була багата,
Та до кохання ласа.
Біжить роки... Наш Вовк старіє,
З старим не хоче жити.
Вже з іншим всі її надії,
Наліво йде блудити.
Вовчим життям зажив з тих пір,
Зайчиха стала злою.
Ходила з іншими до нір,
Поніжитись любов'ю.
Терпів, мовчав, корив не раз,
Та врешті - не стерпів він долі.
Вив він від болю та образ,
Й загриз свою кохану в полі.
Почуйте ж ви мене, хороші
Цінуйте молодість і вроду.
Не йдуть до шлюбу через гроші,
Щоб не потрапити в пригоду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2020
автор: Валентина Ярошенко