А раніш - удвох стояли

Не  пила,  від  сліз  я  п'яна,
Серденько  болить  моє.
М'ята    край  воріт  духмяна,
Листя  запах  щедро  ллє.

Чаєм  не  змирити  душу,
Й  сну  неначе  не  було.
Стану  сумно  коло  груші,
Хоч  відчую  я  тепло.

А  раніш-    удвох  стояли,
Рясно  груша  ще  цвіла.
Ось  тепер  сама  згадала
Що  згоріло  вже    дотла.

Покохав  тепер  ти  іншу,
Мовиш  їй  ти  ті  ж  слова.
Посміхаєшся  так  ніжно,
Так  душа  твоя  співа.

Моє  щастя  десь  блукає,
Вірю,  близько  те,  нове.
І  кохання  світлим  раєм
Коло  груші  оживе...



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2020
автор: Валентина Ярошенко