Кожне життя - як особиста скриня,
Цінності всі…..Здається господиня,
Чи в ній господар,часом і не знаєш,
Що мабуть долі, завжди довіряєш.
А в скрині тій дитинство босоноге,
Чи й тепла пічка,бо життя убоге,
Пісня матусі ллється колискова,
Добра і ніжна, як рідненька мова.
Щоб не посмів забудь батьківський поріг,
Хоч і нехай, буде багато доріг,
Запам`ятай,це в житті найцінніше,
Вертай назад, знай,вдома завше ліпше.
Тебе підтримають і батько й мати,
Де чужий світ, так важко виживати,
Бо по житті є смужка біла й чорна,
Скрутні часи, наче попадеш в жорна.
Згадка про мальви - квітли коло хати,
Добре подумай, нащо десь блукати,
Візьми рушник, що ненька вишивала,
То все вночі, як ростила й плекала.
Як оберіг, на щастя, самостійність,
Та знай же ти, цінуй і май сміливість,
Іди вперед! Прислухайся до серця,
Тож повернись, ти до свого озерця!
Буває й так, що ти жив у достатку,
Ситий завжди, носив модну краватку,
То є фундамент, з батьківського роду,
Від спекулянтів замав нагороду.
У тій родині тій, є хліб – сіль на столі,
Та чи навчивсь ти дякувати долі?
І чи спромігся народ поважати?
Який у шахті,в полі, не смів красти.
Круте авто, гидишся сусідів,
Сите життя… ти відразу розгледів,
Тоді і їхать… думаєш не варто?
Купи - продай... і тут живеш пухнасто.
Кожне життя, як особиста скриня,
У наших душах, таїться гординя,
Хоч на одній землі попідростали
На жаль, чомусь, ми такі різні стали.
Жорстокий світ…. та чи навчились любити,
Чи рідну землю здатні захистити?
Не загубить честь і совість людини,
І не продать, дідів, батьків зернини?
Не дай зробити із краю руїну!
Збережемо́, матінку Україну!
20.07. 2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2020
автор: Ніна Незламна