Я багато любив,
я і зараз не мало люблю.
Я люблю як вітри
всі вітрила напнуть кораблю,
як під вечір роса
одягає зелену траву,
як пливуть в небеса
білі хмари, як просто живу,
як густий очерет
зберігає невинність лілей,
як доноситься лет
відлітаючих в осінь гусей,
а вона у гаю
разом з Паном
виспівує блюз.
І ненависть твою,
о кохана,
я також люблю.
Як люблю землю й небо –
образи твої я люблю,
та байдужості в тебе
навіть миті я не потерплю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2020
автор: Анатолій Костенюк