Яскраве сонце і азовський штиль,
Злітають чайки з глиняних обривів.
Але думками я за сотні миль,
Десь там, де шлях з тобою нас не вивів.
Азовський штиль – неспокій у думках.
У мене в голові усе кружляє
Любов, яка буває лиш в книжках,
А у житті, на жаль, так не буває.
Азовський штиль – в душі бушує шторм,
Фантазії, мов хвилі, накривають.
А світ складний, багато в ньому норм,
Які нам, часом, тільки заважають.
Та цей пейзаж замінять гори хвиль,
Що розбивають глиняні обриви.
В моїх думках колись настане штиль,
А поки там – постійні бурі й зливи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2020
автор: Ася Оксамитна