[b][color="#0400ff"]
Мамо, ти казала мені,
що людина від народження вільна.
Ти казала, що БОГИ діляться
з нами, Духом Свободи.
Так чому ллється кров вже стонадцять віків,
і життя людське насичене біллю,
а у тяжкій щоденній борні,
і донині воюють народи?
Бунт супроти диктату тирана,
а ось тут, проти рабства повстання…
Там нарід досі носить кайдани?
Там чекає на них покарання?
Мамо, за що їх б’ють і катують?
Звідки в людях ця лють і ця підлість?
Деспот Божу Іскру не зруйнує...
Запалала в серцях справедливість...
Не мовчи! Вже потрібно кричати!
Завжди справжня любов с кулаками.
Ти навчала нас не пробачати,
Тих, хто гнобив нарід наш віками...
Хай живе Білорусія вільна
І нехай слава наша зростає,
В нас є мрія і місія спільна.
Сила Духу тирана здолає!
[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2020
автор: CONSTANTINOPOLIS