Ти постукай у двері ще раз,
Прошу соколе, не цурайся,
Мені квітів, не треба й прикрас,
На покращення сподівайся.
Не примхлива, немовби осінь,
У душі сплеск весни надії,
Хоч на скронях вже й давно просинь,
Я плекаю лиш світлі мрії.
Те кохання, як струмок життя,
Що з тобою, вдвох пережите,
Нам вдалось відчути почуття,
Бог здоров`я придасть по вінця.
Ми у полі, ще зберем жито,
Ти у двері, стукай лишній раз,
І до мене ніжно всміхнися,
Не згадаймо минулих образ,
Жар кохання, іще не погас!
Не розлучать біди і біль нас!
Перший промінь уже виграє,
Віджене хмари і печалі,
День новий, знов сили придає,
Злитість трав у срібній вуалі,
Лиш хай Бог, нам допомагає,
Та й ми будем - так жити далі,
І яскравій зірці, як завжди,
Ти мені, даруй ніжний погляд,
Життя втішить як той смак води,
Я твоя, опора назавжди,
Тож здолаєм, вдвох негаразди.
12.08.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2020
автор: Ніна Незламна