ПАХОЩІ ТОРКНУЛИСЬ СТРУН ДУШІ
А у вишитих рушниках образи на стіні
Поруч розмальована піч для випічки хліба.
Так пахне літо : яблука, груші на столі
О, Боже,скільки у батьківській хаті світла?...
Тут панує, затишок і благодать божа
З святих небес Господь дарує всяке добро.
Коли живуть батьки радіє душа кожна
Літо ,Сонечком цілує дитя у чоло.
Тут стоїть, веретено що пряде полотно
З нього шиють сукні і вишиванку.
Ластівка заглядає тихенько у вікно
І Виспівує,веселі пісні на ганку.
Душа,пташкою летить у літній садочок
Туди де під вікном лілія ,мальва цвіте.
Щоб сховатись ,під яблуню у холодочок
Дивитись,удаль на безкрає небо голубе.
О моє літо , літечко -золота пора!
Ти щедре на добро і дари багаті .
Зігріваєш, сонечком ведеш у поля
Кружлять,наді мною милі друзі пірнаті.
Пахощі квітів торкнулись до струн душі
Аромат запашив Батьківське подвір'я .
Іду,у свій квітучий рай де добре мені
У тихий вечір де сяє яскраве сузір'я.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Чайківчанка