Ну от за що не люблять лікарів?
Якщо здоровий, чи вже й захворів...
Коли рождались, нас вони приймали,
Рецептів, довідок багато видавали,
А інколи бувало щось і лікували
Та наостанок, в морзі, епікриз писали ...
Всі лікарі колись клялися "не нашкодь",
Як краще хочуть, протоколи знають -
Виходить як завжди: лікуй чи не лікуй,
Ні нам, ані собі ніяк не помагають!
Чи пацієнт чи лікар якось відживуть,
А далі захворіли та у вирій путь...
Сурова доля... Іноді й жорстокою буває:
Хоч часто лікар достименно знає -
Зарадить нічим і спасіння вже немає,
Але він знов та знов плацебо призначає.
І каже, що хвороба скоро відійде -
А як піти до хопсісу, то й біль пройде...
Шиза професії - задля полегшення брехати,
Хоча й не допоміг, так легше помирати ...
Бо лікар, йдучи від тих хвороб та бід,
Живе із усіма - і спокою і радості бажає.
Як без халату - співчуття пропав і слід...
Все зрозуміло... Та любові не викликає.
У багатьох ділах доводиться брехать:
Мистецтва - вигадка, релігії -дурман,
Політики правдиві як мовчать,
Торгівля чи війна - там тисячі оман...
Те саме в лікарів: повинні нам брехати,
Щоби комусь хоч чимось помогати ...
(з російської) 30/7/2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: Федір Трох