Я ВІДПУСКАТИ ТЕБЕ НЕ ХОЧУ
Долю,звінчало пречисте небо
Я ,відпускати тебе не хочу.
Ти,Вселенна... Богиня -для мене!
Люблю,така є ...твою вроду жіночу.
О ,не сумуй, що на скронях сивина!
Що зозуля накувала багато літ.
А ти,найкраща від усіх -моя весна
Мій казковий рай який несе у політ.
Нехай награє вальс нам музикант
І заспіває , давню пісню про любов.
А ти ,високе небо-мій діамант
Із чаші,щастя я п'ю твою любов.
Відчуваю,тебе як скрипку скрипаль
Пальці натягують ніжні струни.
Не журись,що роки летять у даль
Ми,попросим у долі-фортуни.
Я поведу, тебе у Осінь Золоту!
В бабине літо-у Листопад.
Закружляєм ,як лебеді на вітру
І білий килим встелить снігопад.
Стиглим літом зацілую твої уста
Місяцем зустріну у надвечір'я.
Усміхнусь,сонцем зникне втома твоя
Зіркою,засію щастя на подвір'я.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: Чайківчанка