ДУША УВ’ЯЗНЕНА

Душа  ув’язнена,  неначе  в  замку,
Шукає  сенсу  долі  день  у  день,
Блукає  мовчки  з  вечора  до  ранку,
Виспівує  німих,  сумних  пісень…

Не  повезло  Душі  моїй,  напевно,
Що  в  моє  тіло  переселена  була,
Бо  часто  так  турбую  на  даремно,
Й  тендітності    її  не  вберегла…

Прозора  наче  вітер  в  коридорах,
Безшумно  приживається    в  мені,
Та  іноді,  неначе  на  просторах,
Болючі  крила  розправляє  у  пітьмі…

Моїй  Душі  так  хочеться  спокою,
А  я  не  вмію  спокій  той  давать…
Хоча  снується  павутиною  тонкою,
Та  часом  й  серце  може  розірвать.

Душа  ув’язнено-пов’язана  зі  мною,
Пекельний  біль  витримує  в  мені,
Але  ніколи  не  буває  надто  злою,
Які  б  Господь  не  посилав  нам  дні…

Так  вирватися  хочеться  на  волю,
Полинути  нарешті  до  Небес,
Та  виконати  мусить  Божу  Волю  –
Донести  мій  Життєвий  Хрест…

©  Іванна  Осос
#поезія_Іванна_Осос
31.07.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: Lilafea