Не рахуйте мій вік, не треба,
Що у зморшках й моїй сивині,
Мабуть, так захотіло Небо,
Щоб роки не жили в мені…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Я продовжу його в віршах,
Навіть ті, дбає хто про себе,
Віднайдуть і свій сенс в рядках…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Проживу, скільки маю жить,
Мабуть в цьому якась потреба,
Що Господь мені дав творить…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Адже й вашого не беру,
Якщо йду крізь життєві дебра,
Не обірву в душі струну…
Не рахуйте мій вік, не треба
Може сотня, а може й дві,
Бо життя воно, ніби зебра,
Білі смуги дає й мені…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Може, й Відьма живе в мені,
Чи підступне і злобне стерво,
Що комусь підсолила дні…
Не рахуйте мій вік, не треба –
Тільки Богу належить він.
То ж якщо я долаю й терни,
То Всевишній так захотів!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
28.07.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Lilafea