Дощ невтішно плаче, як дитя,
Вмив уже сльозами день і вечір...
Хочеш, мокрий, обніму за плечі?
Хто твої образив почуття?
Може хтось у тебе щось украв,
Іграшку улюблену чи долю?
І образа проситься на волю,
До землі привітної і трав...
Може невзаємність, нелюбов?
Чи втомився ти іти по світі,
Бачити голівки мертвих квітів
В вазах. Й сумувати знов і знов...
Дощику, як хочеться, ти лий
Сльози. То надія у безвихідь...
Хочеш, розкажу я казку тихо,
Де в кінці всі в мирі зажили́...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Анна Шульке