В кімнаті тиша і думками лину я туди-
в далекі мрії,там де керують всім думки.
Я мандрівник,що в світі мрій блукає,
як людина кожна-життя найкращого шукаю.
В думках я маю сили,все змінити,
хоч прикро,що не зміг в житті цього зробити.
По силі і по розуму,тут рівних не буває,
бо думка моя,всі перешкоди подолає.
Подумавши,помріявши спитав у тиші -
чому не можу у житті,це все зробити.
Та тільки тиша все мовчить,не відповідає-
можливо відповіді і вона не знає.
Життя людське,таке ось є буйне,
когось під ноги а когось на спині понесе.
Й несе голопом,тільки порох в спину,
в той час в багнюці,топчучи іншу людину.
Я не філософ,я теж мандрую по житті-
коли в багнюці на колінах,ну а коли голопом на коні.
Тому у тиші,розкладаю,всі крапки над -"І",
і думаю,як далі мандрувати по житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Бабич