Вовк та журавель (як Езоп)

За  послугу,  від  сильного  подяку  
хто  вимагає,  двічі  той  дурний:  
негідному  –  та  поміч  з  переляку,
ще  й  ризикує  шлях  скінчити  свій.

У  вовче  горло  впилась  кістка  гостра.  
Від  болю,  обіцяючи  скарби,  
благає  вовк,  вдається  до  клятьби:
той  рятівник  –  йому  за  брата  просто,
свій  вік  увесь  у  зграї  хай  живе.

На  клятву  відізвався  журавель,  
запхав  у  горло  голову    далеко
та  вийняв  дзьобом  кістку  з  пельки  легко
радіючи,  який  він  мудрагель.

Але  слова  для  себе  не  найкращі
почув  птах:  «Радий  будь,  що  виліз  з  пащі».
26.07.2020р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: Анатолій Костенюк