Вдивляюсь в безодні покрови,
Які чарували. Омана.
З людьми не знайшла спільну мову.
На ноги тепер я не стану.
Весь час роздаровую силу.
Її не беруть, видирають.
Сковзає униз моє тіло.
Пекельні кати його мають.
На очі наповзли комахи.
Так темно. Нічого не бачу.
Руками роблю сильні махи.
А рук..? Відчуваю нестачу.
30.07.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8840
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.11.2005
автор: Vilna