Вливляюсь в безодні покрови...

Вдивляюсь  в  безодні  покрови,
Які  чарували.  Омана.
З  людьми  не  знайшла  спільну  мову.
На  ноги  тепер  я  не  стану.

Весь  час  роздаровую  силу.
Її  не  беруть,  видирають.
Сковзає  униз  моє  тіло.
Пекельні  кати  його  мають.

На  очі  наповзли  комахи.
Так  темно.  Нічого  не  бачу.
Руками  роблю  сильні  махи.
А  рук..?  Відчуваю  нестачу.
30.07.05.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8840
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.11.2005
автор: Vilna