Вона летіла наче той павич,
Що розпускає хвіст у шлюбнім танці
І безліч подиво́ваних облич
Очима "сканува́ли" небо вранці.
Десь там, біля Великого ковша,
Везунчики її таки уздрі́ли
І... бунтува́ла не одна душа,
Яку не відпускало грішне тіло.
А візите́рка крізь космічний пил
У вир тисячоліть полине знову,
Де світло, згаслих вже давно світил,
Не дасть згуби́тись гості загадковій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Патара