Спи, моя дівчинко,
більш не бентежся й нічого не бійся,
Зерна розсипались віри, -
ти хутко збери.
Сміятись не просто,
я знаю,
коли холод зв'язки рве,
але ти смійся,
Сміх виліковує,
ти кригу з грудей своїх вирви.
Бачиш, принцесо,
ми на чверть в марафоні застрягли,
Бігаємо черпати сонце у когось,
а його нема.
Ми, люди,
все руйнуємо у собі
і будуємо цегла за цеглою,
навіть якщо ослабли,
Навіть якщо нас штормить зсередини
і ми не розуміємо
хто ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Олеся Шевчук