Стоїть біля тину вишня молоденька,
Ягідок червоних , аж в очах рябить.
"Ти така хороша , ти така гарненька"-
Їй в вечірній тиші вітер гомонить.
Прилетить тихенько... Гілля колихає...
Намисто червоне у гіллі бринить.
За стан молоденький ніжно обіймає...
Позбиткує трішки... і знов полетить.
Вишенька , в зажурі, на тин похилилася,
Ягідки червоні вмилися в росі.
І в зоряне небо мрійно задивилася,
Бо там її місяченько у повній красі.
У вечірній тиші світить місяченько,.
З високого неба на неі зорить...
Дуже щиро любить вишню молоденьку,
І не може в світі вже без неі жить.
Розізлився вітер... Буря й блискавиця ...
Обірвав він листя й ягідки малі,
Змила все намисто дощова водиця.
Вишеньку зламав він... Впала до землі.
У цю пору вийшов із хмар місяченько,
Свого серця світло вишеньці послав...
І вона піднялась ... Хитнулась легенько,
Та не впала більше... Він їй сили дав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Калинонька