Десь у далекому селі,
Це сталося давно.
Розповіли про те старі,
Жили Добро і Зло.
Друзями були спочатку,
Пізніше посварились.
Та Добро немало й гадки,
Що Зло таке спесиве.
Завжди бажало усім зла,
Щось каверзне зробити.
Навіть ненависть зросла,
Прагнуло Добро убити.
Все робило з-під тишка,
Та на Добро звертало.
Думка в голову прийшла,
На нього вирить яму.
Добро ніколи не сварилось,
Спостерігало за ним зло.
Посміхалось усім щиро,
Зате Злові не везло.
Пройшов ві́дрізок ча́су,
Дощі пішли великі,
Вже сховали яму ту,
Вона неначе зникла.
Про вдіяе забуло Зло,
Всього було замало.
Туди потрапило само,
Назавжди Зла не стало.
Не копай нікому яму,
Й не бери на душу зла.
Бо чекає страшна драма,
Сам дістанешся ти дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2020
автор: Валентина Ярошенко