Я у море з дитинства закохана
В його велич, в його глибину,
Його хвилями я заколихана,
Ще й до нині життям своїм йду.
Це кохання єдине і праведне
На моєму життєвім шляху
Хоч кохання таке і не правильне,
Я до Моря, як завжди, спішу!
Я у море з дитинства закохана –
Вірність інша в життя не прийшла…
Мої сльози, як хвилі не прохані,
В них солона, як в морі, вода!
То ж натішуся тими обіймами,
Що огорнуть мене на завжди,
В почуттях ми із Морем є рівними
Та від них нам уже не втекти…
Я у море з дитинства закохана –
Коли й в душу летять камінці,
А чи стопи прорізую галькою,
На своєму життєвім путі…
Ми, мабуть, поєдналися потайки
З Морем в час, коли шторм бушував,
Та лиш вітер оспівує пошепки,
Мить, що Бог нас із ним поєднав…
Я у море з дитинства закохана –
Там і доля моя, й глибина,
Там душа, що викрикує чайками,
Коли я залишаюсь одна…
#поезія_Іванна_Осос
21.07.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2020
автор: Lilafea