Поплакала і знову, як фіалка розцвіла,
Немов роса червнева полуднева.
Від бруду вош відмилась до біла,
Як та сльоза знов чиста й кришталева.
Вважали вчора всі, що відцвіла,
Пішла, як завірюха черешнева.
Міняє *** в гаспида тіла,
Дивися знов... у шкурі лева.
Здавалося,забрала знов імла,
Як цвіт з туману випливла рожева.
З нечистим певне в клятої діла,
Злигалася шалавочка дешева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2020
автор: Волиняка