Історія все ставить на місця,
І прийде час збирати ще каміння,
Хтось одягав тернового вінця,
Лаврового собі хтось плів з умінням.
Когось забудуть люди - навіть Бог,
Зігріє хтось через роки душею,
Іде хтось з вірою до нових перемог,
А хтось помре чи гнидою, чи вшею.
Бог дав життя, то дав відразу й шлях,
А як підеш - це справа особиста,
Хтось може йти по трупах і кістках,
А хтось стежиною, яка у росах чистих.
Не сумнівайтесь - все розсудить час,
Бо кожен сам обрав свою дорогу,
Життя лиш мить для кожного із нас
Та кожен шлях веде на суд до Бога.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: синяк