Ти така лиш одна і єдина у світі,
Що п"янить без вина, бо слова - ніби квіти,
Впізнають тебе скрізь - слово душу проймає,
Всі в чужому краю його завжди шукають.
І лікують слова - ними зцілюють душу,
Рідну мову свою поважати я мушу,
Бо не будемо ми знати роду-коріння,
Хай зростає в душі добре слово-насіння.
Я впиваюся словом тільки рідної мови,
Бо за неї вбивали і вбивають нас знову,
Але буде вона на землі вічно жити,
Вона - рідна для нас її треба любити.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: синяк