[b][i]І[/i][/b]
Мої брати, що старшими ставали,
втопивши Україну у крові,
ви і сьогодні люті канібали,
любителі монгольської навали,
які не мають ґлею в голові.
І печеніги, й половці, невірні
язичники на капищі чужім
ви кажете, що ми із вами рідні,
тому що й досі і дурні, і бідні
печемо одинакові коржі.
[b][i]ІI[/i][/b]
Історія не гладить по головці...
ми – Гуляй-поле, ну а ви – «котовці» ,
убивці, яничари, барани,
песиголовці роду сатани,
тюремщики, чекісти, поліцаї,
ганебнішого імені немає,
що заслужили ваші пахани
дурного племені, але не мого роду,
яким і є московія-орда,
де що не хам, то хан і тамада...
раби, що не вмирали за свободу,
опричники, злодії і сексоти,
що не бояться Божого суда.
[b][i]IIІ[/i][/b]
Ми воїни із прадідів-дідів
і не лякає Україну молох
безпам’ятних у сказі москалів.
Росія є усього світу ворог,
та є ще у порохівницях порох,
аби вернути землі козаків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: I.Teрен