Бродила ніч самотньо по перону,
А смерть чомусь враз одягла корону,
Закоханим не можна долюбити,
Одруженим у парі не дожити.
Спинилась на порожнім перехресті
Ніхто не зможе звикнути до смерті,
Але живі надіються на Бога
Лиш віра і спасає від тривоги.
Цей світ, він завжди буде існувати,
Ми маємо за гріх відповідати,
Розвіє вітер грішний прах над світом
І зацвітуть із нього пишні квіти.
Смерть не завжди красується в короні
Та кожному подасть вона долоні,
Коли б зуміли все в житті цінити
Життя могли б по-іншому прожити.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: синяк