Не судилось




Я  піду  до  житнього  поля,
 Пригадаю,  як  ми  гуляли,
Між  ромашок  сховалась  доля,
В  небі  зорі,  ніжно  сіяли.

Та  навіщось…  розлучилися,
Не  змогли    зберегти,  ми  любов,
Коси  сріблом  притрусилися,
 Туди  йду,    я  спішу  знов  і  знов.

 І  думки,  про  тебе  коханий,
Поблукаю,  під  світлим  сяйвом.
Щем  під  серцем,  біль  невгомонний
Не  судилось  нам  бути  разом.

                                                     Вірш  зі  скрині





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: Ніна Незламна